Про триголового монстра...

Наша література зараз просто в казковому становищі. Як в тій класичній казці, де герой повинен здолати триголового монстра. Голови цієї потвори дещо різні, але, як то кажуть, в єдності їхня сила.

Перша голова - найбільша. Це наша байдужість до літератури, як важливої складової суспільного розвитку. На жаль.

Друга – найпідступніша. Українофобність (латентна та «на марші») гуманітарної політики в нашій країні. Трясця їхнім матерям.

Третя - найстаріша. Давній міф про нібито вторинність всього українського й неможливість створити цікавого суто українського контексту. Дурня, але, як усіляка дурня, дуже стійка.

Що ми маємо робити? Перш за все в наших силах «відрубати» першу голову монстра. Щоби у наших «добрих молодців» залишились сили «рубати» дві інші, треба підтримувати українських авторів. Як під час успіху, коли їм вдається влучно вдарити словом-мечем по знахабнілим "макітрам", так й коли їх спіткає творча невдача. Бо без останніх не буває перших.

А для цього треба принаймні купувати книжки. Свого часу, під час навчання в університеті, я підробляв у видавництві. І хоча ні до яких помітних (тим більше видатних книг) відношення на жаль на мав, але добре засвоїв на все життя ЧОГО вартує підготувати та видати КНИГУ. Саме тому, радше куплю її, ніж завантажу з «інету».

Тому хочу поділитися з вами враженнями від нещодавно прочитаних книг. Ось те, що потрапило до моїх рук останнім часом та залишило слід в моїй пам'яті (зображення клікабельні - відкриється анотація).

Валентин Тарасов «В темряві сонця. Чеслав»


Несподіваний детектив про старослов'янські часи. Чудово змальована картина побуту наших пращурів, їхніх звичаїв. З погляду суто детективу, тут теж все гаразд (хоча кінцівка крапельку псує цій настрій. Але то лише моя думка…). Коли нарешті відродиться наше українське кіно, то з цієї історії можна зробити просто карколомну та незвичну стрічку!

Василь Шкляр «Елементал»


Автор - великий майстер українського слова! Написано легко та красиво. Сюжет більш ніж цікавий, інтрига тримається до кінця. Єдине що суттєво псує картину – ну дуже сильні нахили до описання «плотських» втіх. Не те щоб Шкляр писав про це якось вульгарно. Ні, радше з пристрастю, але НМД тієї пристрасті забагато в одній книзі.

Ярослав Яріш «Кровна мста»


Теж детектив, але вже історичний. Тут діють цілком знайомі постаті, через призму яких відомі історичні події оживають на сторінках роману. До того ж, ці події є дуже повчальним для нас сьогодні. З суто літературної точки зору роман сподобався – мова легка й цікава, хоча автор свідомо наситив її старокиївськими словами.

Олексій Волков «Емісар»


Ця книга залишила присмак розчарування. Початок – заворожує та багато обіцяє. Середина подій – вже починає злегка втомлювати. А кінцівка своєю фантастичністю просто все руйнує. В принципі прочитати варто, але навряд чи я звернусь до цього твору ще раз коли-небудь.

Владислав Лозинський «Око пророка»


Найцікавішим в цьому пригодницькому романі є те, що він був вперше виданий… 1899 року у Львові й написаний був польською мовою. В ньому є все – пригоди, інтрига, мальовничі пейзажі та атмосфера старовинного Львову. І хоча роман пригодницький скоріш по-підлітковому ніж по-дорослому, тим не менш, навіть мудрим та сивим цікаво поринути в той вік, коли дружба завжди вірна, а кінець завжди щасливий, чи не так?.

Також пропоную всім френдам в коментарях поділитися своїми враженнями від прочитаного особисто. Щоб підточити закам'янілу нібито на віки третю голову ;-) Тема та рік видання не важливі. Важливо ваше ставлення до твору.