oleksa_sref: (Default)

«Гора святого Петра»



Ай-Петрі


Так перекладається з грецької назва «Ай-Петрі». Ця гора – найбільш туманне та вітряне місце України. Хоча нам цього разу поталанило – погода була сонячною, а вітерець і хмаринки не дали нам відчути як ми тихцем згорали під сонячними променями :-)



Сама поїздка до «канатки» - це теж такий собі «Crimea-екстрим». Автобус, що петляє вузькими доріжками, «відмахування» від настирливих пропозицій «покращення вашого відпочинку» від місцевих, півторагодинна черга (в який починаєш ненавидіти організаторів разом з екскурсіями та екскурсоводами :-( )… Дуже не раджу погоджуватися на поїздку на гору автобусом (особливо з дітьми!) – задоволення не отримаєте, натомість приступ морської хвороби – легко. До того ж відчуття та краєвиди під час підйому не варто втрачати.



2.Ай-Петрі




Пробившись крізь натовп «східного базару» на горі, ми попрямували до вершини «Зубці» (заплативши 20 грн. збору, хоча дехто обходить пункт перетину й лізе безкоштовно :-)), милуючись тим, як сонце крізь хмари розмальовує гірське плато:



3.Ай-Петрі




Доріжка, що пробивається нагору крізь каменисту місцевість, навіть у суху та сонячну погоду потребує уваги – дуже легко послизнутися. Під час туманів чи дощу вона взагалі закрита для проходу.



4.Ай-Петрі





5.Ай-Петрі




Вибілене сонцем і вітром вапняне каміння, блакитна далечінь, ще не пожовкла від нещадного сонця зелень – палітра гірської красоти.



6.Ай-Петрі





7.Ай-Петрі





8.Ай-Петрі





9.Ай-Петрі





10.Ай-Петрі





11.Ай-Петрі





12.Ай-Петрі





13.Ай-Петрі





14.Ай-Петрі




Висота «Зубців» (в тому місці, де стоїть триангуляційна вежа) складає 1234 м над рівнем моря.



15.Ай-Петрі




Хоча, цим двом місцевим мешканцям, здається, до цього байдуже:



16.Ай-Петрі




До речі, як сама вежа так і перила увішані вузлами із целофанових пакетиків. Туристи знайшли новий спосіб позбавлятися від них – щоб не кидати з гори, вони їх в’яжуть «на пам’ять».


На такий кам’янистій землі, рослини використовують кожну шпаринку, пробиваючись до сонця:



17.Ай-Петрі





18.Ай-Петрі





19.Ай-Петрі





20.Ай-Петрі




Сувора гірська природа має свій неповторний шарм:



21.Ай-Петрі





22.Ай-Петрі




Якщо десь в глибині душі ви маєте тягу до спелеології, можете спуститися до «Геофізичної» печери - вглиб по сходах 28 м та 100 м під поверхнею. Температура повітря - не більше 11 градусів.



23.Ай-Петрі





24.Ай-Петрі





25.Ай-Петрі




На вершину «Бедене-Кир» ми помилувалися з далеку. Над нею як раз літали парапланеристи:



26.Ай-Петрі




Спуск вниз з гори теж не обійдеться без черги – тепер білети продають в касі лише в одну сторону. Тож, «don’t worry, be happy!».



27.Ай-Петрі







oleksa_sref: (Default)

«The early bird catches the worm»



Ялта. Схід Сонця


«The early bird catches the worm» – кажуть англійці. На другий день ми теж вирішили спіймати свого ранкового «черв’ячка» – о 5-ій годині відправились зустрічати схід сонця.



Цього разу не мав з собою штатива, тож знімати прийшлося з руки. Очікував що сонце буде підійматися з-за моря, але сталося не як гадалося. Спочатку його проміні підсвітили небо за гірською грядою (мабуть мисом Март`ян?).



2. Ялта. Схід Сонця




Протилежний від сходу сонця берег немов повис у блакитному мареві.



3.Ялта. Схід Сонця




Ярилу знадобилось майже 10 хвилин піднятися з-за гори.



4.Ялта. Схід Сонця





5.Ялта. Схід Сонця





6.Ялта. Схід Сонця




Розливаючи своє яскраво-тепле світло навкруги, світило щосекунди змінювало блакитно-золотаве полотно. Легкі хмаринки вдало доповнювали цю ранкову ідилію.



7.Ялта. Схід Сонця





8.Ялта. Схід Сонця





9.Ялта. Схід Сонця




Насолодившись творчістю ярила-мариніста, ми вирішили пройтися по набережній Ялти й не пожалкували про це! Відсутність туристів, перехожих, галасливих кафе з їх відвідувачами, продавців всілякого краму дало можливість роздивитися все навколо. Й було що!



10.Ялта. Схід Сонця




Ми побачили «спуск на воду» корабля-кафе «Арго»:



11.Ялта. Схід Сонця




Зустріли сонячного прибиральника:



12.Ялта. Схід Сонця




Поспівчували нерозділеному коханню (майже у «кольорах сепії»)



13.Ялта. Схід Сонця




Відчули навколишній простір



14.Ялта. Схід Сонця





15.Ялта. Схід Сонця





16.Ялта. Схід Сонця




Вдихнули «пурпуру» гліцинії.



17.Ялта. Схід Сонця




Що й не кажи, а розумні ті англійці ;-)





oleksa_sref: (Default)

Увімкнути Ялту. День перший




В Ялті бував майже кожен. Здебільшого це дитячі спогади про відпустку з батьками. Але будь-яке, навіть вивчене вздовж і в поперек курортне місто, варте того, щоб подивитися на нього свіжим поглядом. Особливо якщо це погляд через видошукач камери :) . Травневі свята – найбільш вдалий для цього час.

Набір туристичних принад Ялти та передмістя чудово відомий. Добре, вирішили ми, зекономимо час на пошуках та переміщеннях. Але реалії курортного сервісу «постСРСР» дещо змінили нашу впевненість…

На мій погляд, якщо вже їхати до Ялти, то мешкати треба десь у районі старого міста – так ви будете мати можливість відчути справжній курортний дух, побачити цікаві, хоч і дещо занедбані будиночки й головне уникнути надмірного галасу:


2.Театр ім. Чехова




3.Дім-музей Лесі Українки




4.Стара Ялта




Ботанічний сад

Заздалегідь з’ясувавши номер потрібної нам маршрутки та знайшовши її кінцеву зупинку там де й очікувалось, ми стали до черги й… Простоявши півгодини, відчули що щось тут не так. Рушили у напрямку автовокзалу, де мала бути ще одна маршрутка до «Бот.саду», але по дорозі натрапили на приватний бус (керманичами якого, звісно, були татарчуки ;) ) – вирішили поїхати на ньому.

Доїхати до верхнього входу «Нікіти» нам так і не вдалося -  автомобільна корка розтягнулась на півкілометра – ось де застрягають ці кляті маршрутки! Подолали останній відрізок пішки (тротуарів, до речі там майже нема…), відстояли чергу… Нарешті опівдні ми були в саду!

Там на нас чекала виставка тюльпанів. Хоча полуденне сонце не найкращій друг фотографа (та ще й на небі – а ні хмаринки!), але якщо маєш час та натхнення…


5.




6.




7.




8.




9.




10.



Навіть звичайні стокротки (маргаритки) під кримським сонцем виглядають цікаво:


11.



Як раз розквітнув «багряник» («церцис» – іудейське дерево). Дивна рослина – квіти немов бризками розкидані по ньому – і на стволі й на гілках:


12.багряник европейський




13.



Гліцинія, бузок, фотинія, форзиція, верба, блакить моря – чудова симфонія барв, що милує око:


14.




15.




16.




17.




18.



Найзручніше вибиратися з Ботсаду – на катері. Нам не поталанило – пірс в Нікіті ще не працював. Маршрутки, з причини їхньої нерегулярності та залюдненості цього маршруту у вихідні, були повні немов бляшанки з сардинами. Відчувати у спекотний день в задушливому салоні гаряче плече побратима-туриста не було великого бажання. Тож ми зробили марш-кидок на 2,5 км вгору – до траси Сімферополь-Ялта, де спокійно сіли на попутний автобус до Ялти.

От такий от “welcome-in-Crimea” туристичний сервіс – знаєш куди їхати, як та на чому, але все одно маєш стрес та втрачаєш час… Іноді здається, що це така собі змова, щоб приватні перевізники та таксисти заробляли на цьому штучному дефіциті… Якби ж це коштувало копійки, то нехай… Самі мешканці невдоволені цим, розуміючи що втрачають туристів через більш розвинений сервіс Туреччини та інших країн (але це не привід для них знижувати ціни :) ). Особливо це прикро тому, що подивитися справді є на що!
Далі буде…



Profile

oleksa_sref: (Default)
oleksa_sref

May 2015

S M T W T F S
     12
3456789
10 111213141516
17181920212223
24252627282930
31      

Syndicate

RSS Atom

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Apr. 23rd, 2025 01:35 pm
Powered by Dreamwidth Studios