Mar. 26th, 2014

oleksa_sref: (Default)
Пора начать уж, вашу мать, Умом Россию понимать!

Я государство вижу статуей:
мужчина в бронзе, полный властности;
под фиговым листочком спрятан
огромный орган безопасности.

Держа самих себя на мушке,
в чем наша слава, честь и сила,
Мы держим подлых у кормушки,
А слабоумных у кормила.

Игорь Губерман.


Люк ГАРДІНҐ. МАФІОЗНА ДЕРЖАВА

Через два тижні після мого вигнання я отримую мейл від Флоріана Кнауера, німецького докторанта берлінського Університету ім. Гумбольдта. Кнауер каже, що пише книжку про переслідування, залякування, психологічні тортури й те, що він називає «психологічною дезінтеграцією». Він каже у вигляді вступу: «Я щойно прочитав у Frankfurter Allgemeine Zeitung про ваше рішення залишити Росію. У статті мовиться, що члени російської таємної служби вдиралися до вашої квартири й що державна влада залякує вас і вашу родину. Ці методи здаються мені знайомими».

Кнауер переходить до пояснення того, що штазі використовувала схожі методи приборкання проти членів опозиції в колишній Східній Німеччині. Фактично ці методи експортувалися по всьому совєтському блоку.
Він вказує мені на статтю, надруковану Ґертою Мюллер, німецькою романісткою румунського походження, яку в 2009 році нагородили Нобелівською премією з літератури. Мюллер описує жахливі муки через дії секурітате, румунської таємної поліції. На її фабриці вони поширили наклеп про те, що вона була інформатором. Були допити, побиття. І зломи. Я читаю: «Таємна поліція відвідувала мій дім, коли їй бажалося, поки мене не було вдома. Часто вони навмисно залишали знаки: недопалки, зняті зі стіни й залишені на ліжку світлини, пересунуті стільці».

Ця на вигляд невинна психологічна тактика навіть має назву — Zersetzung, каже Кнауер. … Слово перекладається як «розкладання», «дезінтеграція» чи «корозія»…Але воно також може означати підривання, гниття, розривання, розчинення й псування.
Я читаю, що за Еріха Гонекера слово Zersetzung було широковживаним. У лексиконі штазі цей термін позначав метод скинути й підірвати опонента.


Метою служби безпеки було використати Zersetzung для «вимкнення» опонентів режиму. Після місяців і навіть років Zersetzung проблеми жертви всередині країни стали такими великими, виснажливими й психологічно обтяжливими, що вони втрачали волю до боротьби проти східнонімецької держави. Найкращим було те, що роль штазі в особистих невдачах жертви залишалася умовно прихованою. Операції штазі проводилися в цілковитій операційній таємності. Служба діяла як невидимий і недоброзичливий бог, що маніпулював долями своїх жертв.

Саме в середині 1970-х років таємна поліція Гонекера почала застосовувати ці віроломні методи. Попередник Гонекера Волтер Ульбріхт був старомодним сталіністським убивцею. Він використовував методи відкритого терору, щоб тримати в покорі своє поствоєнне населення: показові суди, масові арешти, табори, тортури й таємна поліція.

Та через два десятиліття після того, як Східна Німеччина стала комуністичним раєм робітників і селян, більшість громадян були поступливими. Коли нова група дис-идентів почала виступати проти режиму, Гонекер дійшов висновку, що потрібні інші методи. Масовий терор уже не був доречним і міг зашкодити міжнародній репутації НДР. Вимагалася розумніша стратегія.

У Лєнінґраді тим часом у 1975 році Владімір Путін здійснив свою підліткову мрію й приєднався до лав КҐБ. Через кілька років він боровся з міськими гіппі. Його по-братими з КҐБ дали йому прізвисько «Міль», оскільки таким було його вміння тихо позбуватися мішені.


Найпідступнішим аспектом Zersetzung є те, що його жертвам майже завжди не вірять. ... Деякі жертви Zersetzung гадають, що вони божеволіють чи захворіли; потерпілим докоряють, що вони мають галюцинації.
На перший погляд переміщення особистих речей може здаватися невинним — трохи більшим за хлоп'ячу витівку. Та для жертв результати могли бути психологічно руйнівними, читаю я. Вони могли призвести до самоізоляції, психозу, «повного зламу психіки» й навіть самогубства.
«Сутнісною характеристикою Zersetzung є анонімність», — пише Пінґель-Шліман. «Ці Zersetzung-дії невловні. їх не можна чітко віднести до переслідування, здійснюваного штазі. Навіть зараз часто трапляється так, що коли потерпілі описують свої переживання,... ніхто їм не вірить. Дуже часто їхні особисті розповіді ігнорують, вважаючи параноєю».


Коли я читаю ці дослідження, то збіги між Східною Німеччиною Гонекера й Росією Путіна вражають мене своєю незліченністю. Обидві є за своєю суттю витонченими сучасними диктатурами. Обидві розуміють, що тонкі мистецтва репресії є більш дієвими за грубі методи старої школи. Росія — як зникла НДР — надзвичайно пере-ймається своїм міжнародним іміджем, при цьому «еліта» особливо непокоїться про долю своїх активів на Заході. Й так само, як зрілі східноєвропейці, Москва приєдналася до численних угод щодо прав людини й, до того ж, є підписантом Європейської конвенції про права людини. Вона має міжнародні зобов'язання та є — чи прагне бути — шанованим, вищим членом світової спільноти.

У такому разі, використання методів Zersetzung є ідеальною відповідаю. У час дедалі більшого внутрішнього невдоволення в Росії переслідування ФСБ російської опозиції — як і дивних іноземних ворогів — є корисним таємним інструментом. І зрештою, де докази порушення прав людини? Відчинене вікно, дивний будильник, посібник із сексу біля ліжка — облиште! Zersetzung, здійснюваний невидними державними емісарами, складно помітити й ще складніше довести.

У своєму дослідженні Пінґель-Шліман висновує: «Нині повна диктатура не потребує методів відкритого терору, щоб на роки скорити людей й робити їх слабки-ми... Понад те, розробки в технологіях і засобах зв'язку надають майбутнім диктаторам тонші можливості для маніпулювання». ... Сьогоднішні кремлівські блоґери й безликі державні патріоти, можуть робити це значно простіше. Їм потрібно лише дотягнутися до своєї мишки.


У Німецькій Демократичній Республіці Гонекера, як і в Російській Федерації Путіна, журналісти автоматично вважалися ворогами й шпигунами, пояснює він. «Коли ви натрапляєте на журналіста, ви припускаєте, що він має зв'язки зі спецслужбами. Журналісти є класичними зразками Feinbild, концепції ворога... Вона хибна. Та вас учили завжди очікувати, що ворог нападе».

Йохан Ґірке (колишній керівник кафедри операційної психології у вищій академії штазі) не може сказати, хто вигадав «оперативну психологію». Він переконаний, що саме КҐБ уперше розробило цю практику. Зрештою саме «друзі» з Москви в 1950-х роках заснували «зелену» таємну поліцію НДР із двома службами — східнонімецькою й совєтською, — які відтоді тісно співпрацювали. КҐБ обачливо поставили зв'язкових офіцерів у ключових східнонімецьких містах і у восьми управліннях штазі. Одним із них у 1985—1990 роках був Владімір Путін, який працював у місті Дрездені. ...

Обидві таємні служби розуміли, як психологічні методи можна застосувати до ретельно дібраних ворогів. Та саме східні німці, каже Ґірке, перетворили оперативну психологію на, як йому це бачилося, сувору навчальну дисципліну. «Саме ми остаточно сформували поняття Zersetzung. Німецька служба використовувала витонченіші методи, — каже він. — Росіяни завжди були брутальнішими».

Чому в такому разі росіяни дотримуються таких методів через багато років після нібито завершення холодної війни? Чи, точніше, чому Путін поновив застосування тактики КҐБ через багато років після зникнення боротьби за владу й вплив між Сходом і Заходом? Ґірке має просту відповідь: Wladimir Putin macht was er kennt, — каже він. («Владімір Путін робить те, що знає».) Він додає: «Це очевидно. Він хоче затриматись при владі, тож використовує методи таємної служби».
Пакуючи речі перед від'їздом, я розмірковую над долею Росії від часу падіння СССР і кінця комунізму.
… Та я відчуваю, що найбільшою поразкою сьогоднішнього російського режиму є інтелектуальна поразка. Як і привиди, що вдерлися до мого помешкання, використовуючи стару каґебістську тактику з посібника, написаного дуже давно, підполковник Путін повернувся до своєї зони комфорту. Як молодий шпигун, він мав учителів- близнюків. Це — КҐБ й штазі. Це помітно. Результатом є глибинний брак співчуття до будь-кого, хто не згоден із ним. Звідси — його звинувачення демонстрантів, які масово протестують проти фальсифікації виборів. Під його опікою Росія стала заляканою, насильницькою, жорстокою й — понад усе — нелюдською.


Люк ГАРДІНҐ:

МАФІОЗНА ДЕРЖАВА
Російська корупція на експорт. Як розростається спрут мафіозної держави РФ

Profile

oleksa_sref: (Default)
oleksa_sref

May 2015

S M T W T F S
     12
3456789
10 111213141516
17181920212223
24252627282930
31      

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Sep. 25th, 2017 07:53 am
Powered by Dreamwidth Studios